- Чи є воєнні дії безумовним форс-мажором?
- Доказування форс-мажорних обставин.
- Сертифікат Торгово-промислової палати як доказ настання для сторони форс-мажорних обставин.
- Форс-мажор: підстава для звільнення від відповідальності чи від виконання самого зобов’язання?
Збройна агресія Російської Федерації проти України триває вже п’ятий рік та продовжує спричиняти масштабні негативні наслідки для держави, суспільства та економіки. Воєнні дії, постійні обстріли, знищення та пошкодження інфраструктури і майна, перебої у постачанні та перевезеннях істотно впливають на можливість учасників договірних правовідносин належно та своєчасно виконувати взяті на себе зобов’язання.
За таких умов особливого значення набуває питання правових наслідків невиконання або несвоєчасного виконання зобов’язань у зв’язку з форс-мажорними обставинами.
Цивільний кодекс України безпосередньо не містить поняття «форс-мажор». Водночас частина перша статті 617 ЦК України передбачає, що особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за його порушення, якщо доведе, що воно сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Поняття форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначене частиною другою статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». Ними є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених договором, або обов’язків, установлених законодавством.
До переліку таких обставин закон прямо відносить, зокрема, загрозу війни, збройний конфлікт, ворожі атаки, блокади, військові дії, оголошену та неоголошену війну, вторгнення та інші подібні обставини.
Однак чи означає це, що сам факт воєнних дій автоматично є форс-мажором та звільняє сторону від відповідальності за порушення будь-якого договірного зобов’язання?
1. Чи є воєнні дії безумовним форс-мажором?
Воєнні дії за своєю природою є надзвичайними обставинами, які можуть істотно впливати на можливість сторін виконувати взяті на себе зобов’язання.
Водночас, сам факт ведення воєнних дій ще не означає, що для кожної сторони та кожного зобов’язання автоматично настав форс-мажор.
Тобто, воєнні дії можуть бути форс-мажорною обставиною, але не є безумовною підставою для звільнення від відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання зобов’язання, у зв’язку з їх настанням. Незалежно від виду форс-мажорної обставини (навіть якщо вони є очевидними), такі обставини підлягають доведенню у кожному конкретному випадку.
Стаття 617 Цивільного кодексу України передбачає, що особа звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Верховний Суд вказує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні, сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов’язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Також необхідно довести надзвичайність та невідворотність форс-мажорних обставин (постанови від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).
Наприклад, у пункті 68 постанови Верховного Суду від 06.02.2026 у справі № 910/881/24 Суд зазначив, що одне лише передбачене законом віднесення введеного воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану унеможливлює виконання конкретного договору (подібні висновки наведені також у постановах від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 06.06.2024 у cправі № 906/1091/23).
Отже, для звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобовязання, у звязку з воєнними діями, сам факт наявності таких обставин не відносить їх автоматично до форс-мажорних обставин та такі обставини підлягають доказуванню у загальному порядку.
2. Доказування форс-мажорних обставин.
При доказуванні форс-мажорних обставин ключове значення має не лише підтвердження факту їх настання, а встановлення того, яким чином конкретна обставина вплинула на можливість виконання конкретного зобов’язання. Іншими словами, сторона повинна обґрунтувати безпосередній причинно-наслідковий зв’язок між відповідною обставиною та неможливістю належного або своєчасного виконання договору.
Наприклад, якщо сторона посилається на пошкодження або знищення внаслідок ворожого обстрілу складу, на якому зберігався товар, призначений для поставки за конкретним договором, недостатньо підтвердити лише факт обстрілу чи пошкодження складського приміщення. Необхідно довести, що саме на цьому складі зберігався товар, який підлягав поставці за відповідним договором, що внаслідок обстрілу такий товар був пошкоджений або знищений і саме це об’єктивно унеможливило його поставку у встановлений договором строк.
Отже, предметом доказування є не лише сам факт знищення складу та товару, який зберігався, а й безпосередній та невідворотний вплив настання цього факту на виконання певного зобов’язання.
Таким чином, з метою обгрунтування причин невиконання або несвоєчасного виконання зобов’язання обставинами непереборної сили, сторона повинна довести:
- факт існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили);
- невідворотність та надзвичайність цих обставин;
- об’єктивну неможливість належного виконання зобов’язання;
- причинно-наслідковий зв’язок між форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та неможливістю виконання зобов’язання, який підтверджує, що ці обставини безпосередньо вплинули на можливість виконання саме конкретного зобов’язання та об’єктивно унеможливили його належне або своєчасне виконання.
Верховний Суд у своїй постанові № 926/3689/25 від 09.06.2026 (п. 8.31 постанови) визначив наступні обставини, які підлягають доказуванню для звільнення від відповідальності за статтею 617 Цивільного кодексу України:
1) наявність обставин непереборної сили;
2) їх надзвичайний характер;
3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди;
4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками.
Важливе значення у цьому випадку має саме доказування причинно-наслідкового зв’язку. Сторона зобов’язання повинна довести, що невиконання або неналежне виконання відбулося не просто в період існування форс-мажорних обставин, а саме внаслідок їх дії (впливу).
Встановлення причинно-наслідкового зв’язку дозволяє відмежувати ситуацію, коли форс-мажор дійсно став причиною порушення договору, від ситуації, коли сторона лише посилається на загальні несприятливі обставини, що супроводжували його виконання.
Верховний Суд у п. 8.33-8.34 постанови № 926/3689/25 від 09.06.2026 зазначає:
“Неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (див. постанову Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).
Верховний Суд у постановах від 15.06.2023 у справі №910/8580/22, від 27.02.2025 у справі №520/2941/24 також зазначив, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили – це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не змогла виконати ті чи інші зобов`язання”.
При цьому, важливо враховувати, що при доказуванні форс-мажорних обставин потрібно довести такі їх ознаки як “надзвичайність” та “невідворотність”.
Верховний Суд розглядаючи спори, які виникають із договірних правовідносин, розкриває зміст “надзвичайних” та “невідворотних” обставин:
“Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести” (постанови від 02.04.2024 у справі № 910/9226/23, від 19.09.2024 у справі № 910/671/24).
Таким чином, для визнання певної обставини форс-мажорною, недостатньо самого факту її настання. Така обставина має бути надзвичайною, невідворотною та об’єктивно унеможливлювати виконання конкретного зобов’язання.
Повідомлення контрагента: форс-мажор є, але чи можна на нього посилатися?
Ще одним, не менш важливим моментом при вирішенні питання щодо наявності підстав для звільнення від відповідальності у зв’язку з настанням форс-мажорних обставин, є виконання стороною умов договору щодо повідомлення контрагента про виникнення форс-мажорних обставин.
Так, сторона, яка через форс-мажорні обставини не може належно або своєчасно виконати своє зобов’язання, повинна не лише зафіксувати та належним чином підтвердити такі обставини, а й у передбачений договором строк повідомити про них іншу сторону.
Тому необхідно уважно перевіряти умови договору, оскільки саме в ньому сторони зазвичай визначають порядок, форму та строки такого повідомлення, а також наслідки їх недотримання.
При цьому, несвоєчасне повідомлення про форс-мажор та сам факт наявності форс-мажорних обставин є різними юридичними питання. Недотримання передбаченого договором порядку повідомлення не змінює факту існування відповідних обставин, однак, залежно від змісту договору, може впливати на можливість сторони посилатися на них як на підставу звільнення від відповідальності або спричиняти інші передбачені договором наслідки.
Верховний Суд, наприклад, зазначає, що “потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату (прим. автора: про сертифікат ТПП як доказ форс-мажорних обставин буде йти мова нижче), яке є можливим лише після порушення виконання зобов’язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з’ясувала неможливість виконання договору через вплив форс- мажорних обставин.
Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.
Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов’язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор) (постанова Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).
Таким чином, сам факт настання форс-мажорної обставини ще не створює безумовних підстав для звільнення сторони від відповідальності. Питання про звільнення від відповідальності вирішується з урахуванням доведеного впливу форс-мажору на конкретне зобов’язання та виконання стороною погоджених договірних умов щодо форс-мажору.
3. Сертифікат Торгово-промислової палати як доказ настання для сторони форс-мажорних обставин.
Усталена практика Верховного Суду свідчить про те, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України (далі – ТПП України ) чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.
Що таке сертифікат ТПП?
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати” Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб’єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб’єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов’язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб’єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов’язанням/обов’язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин (п. 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5) (далі – Регламент).
Аналіз вказаних положень свідчить, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Саме про це неодноразово і зазначав Верховний Суд (постанови Верховного Суду від 19.02.2026 у справі №910/6947/24, від 18.09.2025 у справі №910/2003/24, від 11.09.2025 у справі №922/3826/24, від 26.08.2025 у справі № 910/14817/22).
Чи достатньо лише сертифіката ТПП для доведення наявності форс-мажорних обставин?
Сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин.
Верховний Суд у постанові від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22 вказує, що наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор має оцінюватися у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов’язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, з урахуванням умов Договору у даній справі, має довести причинно-наслідковий зв’язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов’язання.
Обставина форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов’язку (постанови Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22, від 07.06.2023 у справі №906/540/22, від 15.06.2023 у справі №910/8580/22, від 29.06.2023 у справі №922/999/22 та від 13.12.2023 у справі №922/193/23, від 09.06.2026 у справі № 926/3689/25)».
Таким чином, слід враховувати, що сам по собі сертифікат ТПП не повинен підміняти доказування фактичного впливу відповідних обставин на виконання конкретного зобов’язання. Тому поряд із ним доцільно надавати документи, які безпосередньо підтверджують наслідки форс-мажору: акти про пошкодження чи знищення майна, матеріали щодо обстрілів, документи про припинення роботи підприємства або відсутність доступу до його приміщень і майна, документи щодо порушення перевезень чи постачання, офіційні рішення та повідомлення органів влади, листування з контрагентами та інші докази залежно від характеру конкретного зобов’язання.
Щодо строку отримання сертифікату ТПП.
Може також виникати питання, що робити, якщо сертифікат ТПП ще не отримано або отримано значно пізніше після виникнення обставин непереборної сили.
Верховний Суд у такому випадку зазначив, що отримання сертифіката вже після розірвання договору не впливає на його юридичну силу та правову природу, адже відповідно до пункту 6.2 Регламенту засвідчення ТПП України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) сертифікати видаються ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин щодо зобов’язань, строк виконання яких настав, і законодавство не містить вимог щодо строку, протягом якого відповідний сертифікат має бути отриманий.
Водночас потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифіката, яке є можливим лише після порушення виконання зобов’язання. Тому сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з’ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин (постанова Верховного Суду від 13 грудня 2023 року у справі № 922/193/23)
Лист ТПП від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1: позиція ТПП України та Верховного Суду.
Торгово-промислова палата України у своїй публікації “Щодо засвідчення форс-мажорних обставин” від 25.08.2026, зазначила, що з метою позбавлення обов’язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії введеного воєнного стану, на сайті ТПП України розміщено 28.02.2022 року загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що надає можливість за необхідністю роздруковувати відповідне підтвердження всім, кого це стосується. Даний лист, особа, яка порушує свої зобов’язання, у зв’язку із обставинами пов’язаними із військовою агресією Російської Федерації проти України, в період дії введеного воєнного стану, має право долучати до свого повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання зобов’язань за умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів у встановлений термін для можливості обґрунтованого перенесення строків виконання зобов’язань та вирішення спірних питань мирним шляхом.
Водночас ТПП України наголосила, що за необхідності сторона може звернутися до ТПП України або уповноваженої регіональної ТПП за отриманням сертифікату щодо конкретного зобов’язання у порядку, передбаченому відповідним Регламентом. (protsedura-zasvidchennia-fors-mazhornikh-obstavin-z-28-02-2022).
Верховний Суд, у свою чергу вказував, що “лист ТПП від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб’єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб’єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов’язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Водночас сертифікат ТПП не є єдиним або обов’язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом або договором.
Лист ТПП від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб’єкта господарювання у конкретному зобов’язанні” (постанова Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22).
У постанові від 15 червня 2023 року у справі № 910/8580/22 Верховний Суд також зазначив, що лист ТПП України від 28 лютого 2022 року є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. При цьому позивач не був позбавлений можливості звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18 грудня 2014 року, саме за спірним зобов’язанням.
Таким чином, у разі мирного врегулювання правовідносин між сторонами, лист ТПП від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 може використовуватись як доказ настання форс-мажорних обставин (виходячи з позиції ТПП України), однак, за наявності судового спору щодо виконання зобов’язань, самого універсального листа ТПП від 28.02.2022 вже недостатньо для доказування факту настання форс-мажорних обставин.
Ми все ж таки дотримується думки, що саме сертифікат ТПП, який посвідчує безпосередньо факт форс-мажорних обставин у кожному конкретному випадку за конкретним договором є належним доказом підтвердження обставин виникнення непереборної сили та звільнення від відповідальності за порушення умов договору (зобов’язання).
Водночас Верховний Суд звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливості доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.
4. Форс-мажор: підстава для звільнення від відповідальності чи від виконання самого зобов’язання?
Встановивши, що форс-мажорні обставини були надзвичайними та невідворотними, а їх вплив на можливість виконання конкретного зобов’язання є доведеним, важливо правильно визначити правові наслідки настання форс-мажорних обставин. Адже навіть доведення факту форс-мажорних обставин не означає автоматичного припинення самого зобов’язання чи звільнення сторони від обов’язку його виконати.
У статті 617 Цивільного кодексу України містяться підстави звільнення (випадок, непереборна сила) саме від відповідальності за порушення зобов’язання, а не за виконання договірного зобов’язання.
Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 (справа № 910/8741/22) зазначив, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов’язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов’язань на період існування форс-мажору.
Отже, якщо через доведені форс-мажорні обставини сторона не змогла своєчасно виконати договірне зобов’язання, це, за наявності відповідних підстав, може звільнити її від передбаченої законом або договором відповідальності за допущене порушення, однак наявність форс-мажорних обставин не звільняє сторону від виконання самого зобов’язання, таке зобов’язання за загальним правилом зберігається і після припинення дії обставин, які перешкоджали його виконанню, підлягає виконанню.
Слід чітко розмежовувати ситуації коли форс-мажор перешкоджає виконанню зобов’язання протягом певного періоду та коли виконання зобов’язання стало неможливим остаточно. В останньому випадку питання про припинення зобов’язання вирішується вже не на підставі статті 617 Цивільного кодексу України, а з урахуванням інших положень законодавства, умов конкретного договору та характеру відповідного зобов’язання.
Таким чином, форс-мажор за загальним правилом не звільняє сторону від самого обов’язку виконати зобов’язання, а за наявності передбачених законом умов може звільнити її від відповідальності за його порушення, а поняття «звільнення від виконання зобов’язання» та «звільнення від відповідальності за його невиконання» не є тотожними та мають різні правові наслідки.
Отже, воєнні дії, попри їх законодавче віднесення до форс-мажорних обставин, не є безумовною підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання. У кожному конкретному випадку сторона зобов’язання має довести надзвичайність і невідворотність відповідних обставин, їх безпосередній вплив на можливість виконання конкретного зобов’язання та причинно-наслідковий зв’язок між ними і допущеним порушенням.
Ключові тези:
- Воєнні дії можуть бути форс-мажорними обставинами, однак сам факт війни або воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від відповідальності.
- Форс-мажор має встановлюватися щодо конкретного зобов’язання: обставина повинна бути надзвичайною, невідворотною та об’єктивно перешкоджати його належному або своєчасному виконанню.
- Ключове значення має причинно-наслідковий зв’язок: необхідно довести, що порушення сталося не просто під час дії форс-мажору, а саме внаслідок його впливу.
- Необхідно дотримуватися умов договору щодо повідомлення про форс-мажор: наслідки несвоєчасного повідомлення залежать, зокрема, від погоджених сторонами умов договору.
- Сертифікат ТПП є важливим, але не беззаперечним доказом: він оцінюється разом з іншими доказами фактичного впливу форс-мажору на конкретне зобов’язання.
- Загальний лист ТПП України від 28.02.2022 не підтверджує автоматично форс-мажор для кожного суб’єкта та кожного договору: наявність таких обставин у конкретному зобов’язанні підлягає окремому доказуванню.
- Форс-мажор за загальним правилом звільняє не від виконання зобов’язання, а від відповідальності за його порушення. Після припинення перешкод зобов’язання, як правило, зберігається та підлягає виконанню.
